Спадщина: проблемні питання та основні поняття

При придбанні нерухомості важливо, щоб усі документи були в порядку. У продавця має бути право власності, яке він може набути також внаслідок отримання спадщини. Водночас його потрібно оформити за законом.

Якщо цього не зробити, продати нерухомість не вийде. Тому важливо знати, які документи потрібні для оформлення спадщини на будинок чи квартиру. Це нескладна процедура, проте вона потребує виконання певної послідовності дій.

Що таке спадщина: основні поняття

Спадщина — це перехід обовʼязків і прав від померлого власника (який є спадкодавцем) до інших осіб — однієї або кількох (спадкоємців). Вона може передбачати не тільки нерухомість та інші матеріальні цінності, але й фінансові активи та деякі інші зобовʼязання. Процес спадкування регулюється Цивільним кодексом України.

Головні учасники спадщини — це спадкодавець, тобто особа, від якої переходять права на власність, та спадкоємець — той, хто їх приймає. Спадок відкривається в день смерті того, хто ним володів, або після визнання його померлим судом. Кожен має знати, як вступити в спадщину, — послідовність дій така:

той, хто бажає прийняти спадок, звертається до нотаріуса та подає відповідну заяву (відвідати нотаріальну контору потрібно за місцем останньої реєстрації померлого);

спадкоємець збирає необхідні документи, що знадобляться для прийняття спадщини;

після завершення шестимісячного терміну спадкоємець отримує право власності на своє імʼя. Пів року — це термін, який відводиться для того, щоб інші родичі померлого, які бажають прийняти свою частку в спадщині, звернулися до нотаріуса з заявою.

Після отримання права власності спадкоємець повинен зареєструвати його у відповідних реєстрах.

Які документи потрібні для вступу у спадщину, скаже нотаріус. Щоб відкрити спадкову справу, необхідно надати паспорт та ІПН спадкоємця, свідоцтво про смерть спадкодавця, документи, що підтверджують родинні звʼязки (свідоцтво про народження, шлюб тощо), заповіт, довідку про останнє місце проживання померлого.

Для конкретного майна додатково знадобляться правовстановлювальні документи, технічні паспорти тощо. Строки вступу в спадщину чітко встановлені — звернутися до нотаріуса з заявою потрібно протягом 6 місяців після смерті спадкодавця.

Якщо зробити це пізніше, можна втратити право. Поновити його реально через суд, коли вдасться довести, що звернутися до нотаріуса було неможливо з поважних причин. Останніми вважаються, наприклад, тривала хвороба, служба в ЗСУ, незнання про наявність спадщини тощо.

Спадщина за заповітом і за законом: у чому різниця

Це два різних поняття, хоча вони й передбачають набуття права власності спадкоємцем. У першому випадку спадкодавець сам визначає, хто та в якому розмірі отримає майно після його смерті. Тобто він може передати будинок або квартиру конкретному родичу чи іншій людині з власної волі.

Для вступу в спадщину в такий спосіб спадкодавець складає заповіт. Це документ встановленого зразка, що визначає, кому і в якому порядку переходить право власності. Він може виключати певних осіб з-поміж спадкоємців, причому навіть за умови наявності родинних звʼязків. Заповіт набуває юридичну силу після смерті особи, що оформила його.

Цей документ складають у письмовій формі, після чого заповідач підписує його, а нотаріус завіряє. При наявності заповіту спадкування відбувається відповідно до його умов. Спадкодавець може самостійно скасувати чи змінити його будь-коли. За відсутності такого документа спадкування відбувається за загальним законом.

Такий порядок діє тоді, коли немає заповіту, його визнано недійсним, а також у тому разі, якщо особи, вказані в ньому, не прийняли спадщину. За законом право на майно померлого мають його родичі, їх поділяють на декілька черг.

Хто має право на обовʼязкову частку в спадщині

Це питання стає актуальним тоді, коли заповіту немає й порядок спадкування не визначений спадкодавцем. Тобто оформлення спадщини відбувається за законом. При цьому нотаріуси дотримуються встановленої на законодавчому рівні черги:

перша — діти (у тому числі народжені після смерті), чоловік або дружина, батьки;

друга — рідні брати й сестри, бабусі, дідусі;

третя — рідні дядьки та тітки;

четверта — особи, які проживали зі спадкодавцем однією родиною протягом не менше ніж 5 років до дня його смерті;

пʼята — всі інші родичі до шостого ступеня спорідненості та утриманці.

Кожна наступна черга має право на спадщину тільки тоді, коли немає попередньої. Наприклад, якщо спадкодавець не мав дружини чи чоловіка, дітей та батьків, спадкоємцями будуть його родичі другої черги, тобто рідні брати або сестри, бабуся чи дідусь.

Буває, що осіб, які мають право на спадок за законом за першою чергою, декілька. Наприклад, це дружина й дитина або декілька дітей померлого. Тоді кожен із них (тільки в межах першої черги) отримує свою частку. Інші спадкоємці можуть відмовитися від спадщини на користь когось одного (наприклад, дружина — для дитини тощо).

Проблемні ситуації при оформленні спадщини

Порядок передачі та прийняття права власності чітко встановлений законом. Проте не кожен спадкоємець думає про те, як вступити в спадщину, після смерті близького родича та вчасно займається цим питанням.

Часто під час продажу чи придбання нерухомості стикаються з такими проблемними моментами:

протягом 6 місяців після смерті колишнього власника не була подана заява про прийняття спадщини спадкоємцями будь-якої з черг;

особу, що має право на спадщину за заповітом, не повідомили про це, і вона не звернулася до нотаріуса вчасно;

несподівано зʼявляються невідомі раніше родичі спадкодавця, які бажають прийняти спадщину й вимагають свою частку;

спадкоємці домовились про розділ спадщини, проте хтось один хоче оформити все на себе.

Буває, що вже після прийняття спадку зʼявляються інші родичі, у тому числі першої черги, які вимагають свою частку.

Спільне проживання з померлим саме по собі не є підставою для спадкування — це також проблема, адже багато людей вважають, що «цивільний шлюб», тобто не зареєстрований у РАЦСі, має таку ж силу, що й укладений офіційно. Проте це не так.

Чи можна оскаржити заповіт і на яких підставах

Багатьох цікавить, що потрібно, щоб вступити в спадщину, якщо є заповіт, але вони не згодні з ним. Цей документ можна оскаржити, проте тільки на наступних підставах:

заповідач на момент складання документа не усвідомлював своїх дій (був недієздатним);

заповіт складено неправильно — він має бути наявний у письмовій формі, з засвідченням нотаріуса та підписом заповідача;

документ був складений із примусу, під психологічним чи фізичним тиском.

Навіть у тому разі, якщо заповіт укладено, непрацездатні члени родини померлого, зокрема діти, утриманці, батьки, чоловік або дружина, мають право на обовʼязкову частку. Якщо їх цього позбавили, вони також можуть оскаржити документ. Проте це робиться тільки після смерті спадкодавця.

Спільна спадщина: як поділити майно між спадкоємцями

Якщо спадкоємців декілька, тобто, наприклад, спадкодавець мав більше ніж одну дитину, або після його смерті прийняти спадок хочуть також дружина та батьки, майно поділяють на частки. У межах однієї черги спадкоємці отримують по рівній половині, проте можливі виключення.

Наприклад, у заповіті спадкодавець може самостійно визначати розмір часток для кожного. Певні спадкоємці мають на це пріоритетне право. Особи, що мають право на спадщину, можуть домовитись між собою про розмір часток для кожного. Для цього укладають договір, де фіксується доля спадщини для них.

Якщо поділ майна не є рівноцінним, можлива домовленість про грошову компенсацію між особами, що мають право на спадок. Коли домовитися не виходить, всі питання вирішуються через суд.

Висновки

Порядок вступу в спадщину, потрібні для цього документи й черги спадкування чітко визначені законом. Проте через незнання чи з інших причин можуть виникати спори. Щоб уникнути придбання проблемної квартири чи будинку (наприклад, коли право на власність не переоформлене чи не прийнято спадщину за наявності заповіту), звертайтесь до агентства нерухомості Avangard.